Вінницький клуб історичної реконструкції
"Білий вовк"
Головна » Архітектура » Палац в Чернятині

Палац в Чернятині

Палац в Чернятині

Часто люди вважають, що для того, щоб побачити якісь цікаві чи незвичайні речі потрібно обов’язково подорожувати кудись дуже-дуже далеко.  Як правило за кордон. Але це не завжди так… Можна віднайти цікавенні речі зовсім поряд, буквально «під ногами». Вони не такі відомі, часто, нажаль, знаходяться в дуже занедбаному стані, з першого погляду не вражають так, як могли б. Все через те, що вони не такі «розкручені», як їх закордонні побратими. Такі пам’ятки не прокладені в багатьох туристичних маршрутах, їх реставрація не проводиться (а інколи – краще б не проводилась), але це не значить, що від їх відвідин не можна отримати позитивних вражень! Навіть більше – можна вловити можливість побачити їх в «живому» вигляді, допоки вони ще є або час чи недбала «реставрація» не згубила їх повністю.

Цією статтею ми розпочнемо цикл публікацій про відносно «маловідомі» архітектурні комплекси нашого регіону,  до яких порівняно легко дістатись і які однозначно варто відвідати! Решту можна буде знайти за тегом: #цікаве_поряд

Смт.Чернятин Вінницької області знаходиться за 53 км. від міста Вінниця. Витрачається близько 35 хвилин часу на дорогу. Зараз будівля відноситься до Вінницького Національного аграрного університету і слугує базою для коледжу. Як наслідок – дорога і під’їзд до пам’ятки (в порівнянні з іншими дорогами у області) нормальні. 

Попереджу відразу – колір будівлі і розмальовки всередині – не історичні! Це творчість місцевих «реставраторів». Оригінальний колір комплексу, що зберігся на малюнках 19-го століття – білий.

Як нам повідомили співробітники музею, побудова самого палацу відбувалась приблизно в 1820-тих роках. Автором проекту був відомий архітектор Генріх Іттар з Мальти. Пізніше, протягом 19-го століття, палацовий комплекс зазнавав перебудов і реставрацій, тому не дійшов до нас в первинному вигляді. Першими власниками палацу був рід польських шляхтичів Вітослаських (пол. Witosławski) гербу Нечуя (h. Nieczuja). 

 

Після польського повстання 1863-го року, в якому рід Вітославських прийняв участь, усі їх маєтності були конфісковані, а палац перейшов до російського роду Львових. Рід Львових був достатньо відомим і потужним в Російській імперії, його представники були відомими світськими і військовими діячами. За їх господарювання комплекс добудовувався та розвивався. Найгіршим часом для палацу стали не війни, а часи більшовицької революції 1917-го року. Саме тоді, на хвилі боротьби з дворянством, палац постраждав найбільше. Майже повністю був знищений інтер’єр, а леви, що «охороняють» вхід, позбулися своїх лап (бо в лапах тримали щити з родовими гербами).  

 

 

Ззовні на палаці ми можемо бачити усі характерні для неоготики елементи декору – арки, башточки, галереї і т.д.

 

 

 

 

Всередині дуже позитивні враження залишають залишки опалення, каміни. Спеціалістам можуть бути цікаві залишки системи кондиціонування зразка 19-го століття. 

 

 

 

 

Особливо є бажання відмітити кімнату, де був домашній театр (відразу згадуються загадуються сцени з романів про 19-те століття, коли там описуються епізоди, як в дворянських сім’ях відбувались домашні театральні постановки, як до них готувались, робили для себе маленьке свято).

 

 

Також зараз частина палацу відведена під  міні-музей. Варто відмітити особливу приязність працівників закладу, які люб’язно нам провели екскурсію приміщенням та розказали про основні етапи розвитку комплексу.

 

 

 

 Не менш ніж сама будівля дуже позитивне враження залишає парковий комплекс, що розбитий поряд. Закладений парк, як нам повідомили працівники музею, близько 1814-го року «ландшафтним дизайнером» Д. Міклером в англійському стилі і містить близько сотні видів рослин. Нажаль він не зберігся в вигляді цілісного комплексу і місцями достатньо занедбаний. За спогадами людей, що бачили його раніше, він був спроеткований так, щоб світла зелень чергувалась з темною. Нажаль, нам не вдалось застати цей момент. Можна лише уявити, наскільки він був гарним, коли він був охайним. Особливо вражають дуби з алеї, що мають 4-5 метрів в обхваті. Фото абсолютно не передають ні величі, ні захвату від їх споглядання – це одна з вагомих причин побачити це на власні очі. 

 

 

Також варто відмітити каштанову алею. А поряд став, що зараз більше схожий на маленьке болотце… Напевне колись він був дуже гарним і романтичним місцем. По крайній мірі про це свідчать залишки альтанок. 

 

 

Маю велику надію, що з часом до цієї пам’ятки дійде черга на гарну реставрацію і ми зможемо побачити її у всій красі. А може, навіть, провести там якісь заходи історичного характеру.

#цікаве_поряд #19століття #NoioN
16 вересня 2017
↑ Події